Міжнародні наслідки окупації Криму

Система міжнародних відносин, яка склалася після закінчення Другої світової війни, поклала нову основу світовій системі міжнародних. Де-факто на першому етапі світ почав виглядати як біполярне розділення світу між США та СРСР. І така точка зору лідерів цих країн заклала передумови майбутнього протистояння між ними. Все це відбувалась в умовах розпаду колоніальної системи, появи нових держав та національно-визвольних рухів. Боротьба народів за незалежність в Азії проявила своя чітку прорадянську направленість, а присутність у цьому регіоні військ США та їх союзників лише підтверджувала т.з. біполярність нового світу. Проте, вже наприкінці 60-рр починають погіршуватися відношення між СРСР та КНР, починаються “комуністичні війни” між країнами які вирішили йти шляхом побудови соціалізму, погіршуються відносини Радянського Союзу та Албанії. Зовнішня політика СРСР починає зазнавати кризи. У 80-х рр вже у країнах Варшавського договору починається рух за відходження від політичної та економічної залежності від СРСР. Користуючись ослабленням СРСР відбувається Об’єднання Німеччини, яке стало початком фінального етапу розпаду СРСР. Парад суверенітетів, який розпочався серед республік Радянського Союзу остаточно привів до розпаду країни.

24 серпня було проголошено незалежність України, в складі якої з кінця 1991 р. була й Автономна республіка Крим. Російська Федерація, яка у 90-х рр не мала потужностей, як її попередниця, не проводила прямої збройної агресії проти України в Криму. Хоча в середовищі проросійськи налаштованого населення були популярні сепаратистські настрої щодо входу АРК у склад Росії. В 1994 р. пройшов розділ Чорноморського флоту між Росією та Україною, що фактично стало кінцем тогочасних суперечок стосовно долі півострова. Політичний конфлікт 2003 р.через о. Тузла став тривожним дзвінком для України про наміри Росії стосовно півострова, проте поличні кола країни в ті часи не приділяли детальної уваги цьому питанню.

Окупація Кримського півострова призвела не лише до втрати Україною своїх територій, але і внесла значні корективи в зміну міжнародних відносин серед країн світу.

Основні міжнародно-правові наслідки збройної агресії Росії у Криму та подальшої його окупація я визначив таким чином

Виключення Росії зі складу Великої вісімки

Першим важливим наслідком в зміні міжнародних відносин стало виключення Російської Федерації зі складу Великої сімки, через військову агресію проти України. Це напряму свідчило про позицію Великої Британії, Німеччини, Італії, Канада, США, Франції та Японії стосовно дій РФ на Кримському півострові. Це негативно вплинуло на міжнародний престиж Росії на світовій арені, характеризуючи її як ненадійного партнера в системі міжнародних відносин. Країни Великої вісімки продемонстрували, що ця організація не стане виконувати функції “світового уряду” і не сприйме грубе порушення усіх основних принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН.

Вторгнення Росії суворо порушує Декларацію про принципи міжнародного права. ЇЇ дії прямо порушують державні кордони сусідньої суверенної держави.

Накладання міжнародних санкцій

Процес накладання санкцій на країни які ведуть агресивну політику не стало новим явищем у міжнародних відносинах. Під такі санкції потрапляли до того, наприклад, Іран та КНДР. Проте до 2014 р. не ставало так, щоб країна с близького партнера в складі Великої вісімки одразу була притягнута до політико-економічної відповідальності за свої дії. Ускладнення в відношеннях відбулися не лише між Росією та провідними країнами світу, адже накладання санкцій підтримали ще близько 40 країн. Така спільна співпраця свідчить про формування великого блоку країн, які хотіли б протистояти агресивній політиці Росії що наростає.

Розвинення альянсу НАТО

Відреагували на дії Росії також в керівництві Північноатлантичного альянсу. Після окупації Криму в НАТО почали більш вірогідно оцінювати Росію як можливого супротивника у можливому військовому конфлікті. Сполучені Штати почали перекидання значної кількості сил на територію Європи, почалася співпраця між окремими країнами НАТО та Україною на постійній основі, на Європейському континенті стали проводитися регулярні великі військові навчання.

В вересні 2014 р. було остаточно закінчення формування спільної Литовсько-Польско-Української бригади, для налагодження тісної взаємоспівпраці між збройними силами цих країн.

З боку країн НАТО (США, Канада, Велика Британія) було надано також військово-технічну допомогу Україні.

Відмова від ядерної зброї – більше не гарантія незалежності для країни

Підписання Будапештського меморандуму стало можливим завдяки відмові України від ядерного озброєння на її території. Країни члени (Велика Британія, США, Фрнація, КНР та Росія) зобов’язувалися поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. Крім іншого, у 2003 р. було підписано Договорі між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський
державний кордон. Ці зобов’язання збоку Росії було порушено під час військової агресії у Криму.
З моєї точки зору, це один з основних зламів у міжнародно-правових відносинах нашого часу. Починаючи з 2014 р. добровільна відмова країни від ядерної зброї в обмін на зобов’язання, припинила гарантувати її цілісність та суверенітет. Відтепер країни, які теоретично можуть мати ядерну зброю, в жодному разі не підуть на підписання таких договорів. Саме тому вже ніколи добровільно не роззброюється Північна Корея, а Іран шукатиме можливі шляхи виготовлення атомної бомби.

Агресія породжує агресію

Окупація Криму Росією створює небезпечний прецедент на території Європи. Вперше з часів Другої світової війни на території Європи одна країна здійснила окупацію території іншої, не понісши за це, окрім економіко-політичних, ніяких інших наслідків. Європа, не дивлячись на те, що сьогодні вона виглядає гармонією демократичних країн, має власні місця холодного протистояння. Косово, Баскський сепаратизм у та прагнення незалежності Каталонії від Іспанії, конфлікт у Північній Ірландії тощо. Росія ставить неприємний приклад для інших країн, і, якщо десь до влади прийде авторитарний режим, ніхто не може відтепер прогнозувати, яким чином будуть розвиватися події надалі.

Данила Діденко

5 1 голос
Рейтинг статті
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі